Шлюбний договір (глава 10 Сімейного кодексу України) — це інструмент, який дозволяє нареченим або подружжю заздалегідь визначити правила щодо майна та фінансових зобов’язань. Його головна цінність — у можливості встановити індивідуальний режим майнових відносин на час шлюбу та на випадок його припинення, уникнувши типових конфліктів під час розлучення або поділу активів.
На практиці шлюбний договір допомагає:
- розмежувати, що є спільним, а що — особистим майном;
- визначити порядок користування житлом і речами;
- передбачити утримання (фінансову підтримку) одного з подружжя;
- зафіксувати «правила гри» на випадок непередбачуваних обставин.
1) Хто має право укласти шлюбний договір
Укласти шлюбний договір можуть лише:
- особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу (наречені); або
- особи, які вже перебувають у зареєстрованому шлюбі (подружжя), незалежно від тривалості шлюбу.
Особи, які проживають разом без реєстрації шлюбу (“фактичні шлюбні відносини”, “цивільний шлюб”), не можуть оформити шлюбний договір у розумінні глави 10 СК України.
2) Що саме можна врегулювати: предмет шлюбного договору
Ключовий принцип (ст. 93 СК України): шлюбний договір регулює майнові відносини, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків.
У договорі сторони можуть:
✅ 2.1. Змінити режим власності на майно
Наприклад:
- встановити, що певні об’єкти є особистою приватною власністю одного з подружжя;
- визначити режим спільної часткової власності замість стандартної спільної сумісної;
- зафіксувати, як розподіляються активи, які будуть придбані в майбутньому.
✅ 2.2. Прописати порядок користування майном і житлом
Зокрема:
- хто користується житлом;
- чи можуть проживати родичі;
- умови виїзду/виселення у разі розлучення;
- порядок користування автомобілем, технікою, іншим майном.
✅ 2.3. Врегулювати утримання одного з подружжя
Статті 97–99 СК України дозволяють визначити:
- розмір і строки виплат;
- підстави виникнення обов’язку утримання;
- можливість примусового стягнення (зокрема через виконавчий напис нотаріуса, якщо умови відповідають вимогам).
3) Що заборонено включати в шлюбний договір
Свобода договору має чіткі межі. Умови договору не можуть:
- регулювати особисті немайнові відносини подружжя (психологія, “хто кому що винен”, правила поведінки тощо) або відносини з дітьми (ч. 3 ст. 93 СК України);
- звужувати права дитини або ставити одного з подружжя у вкрай невигідне матеріальне становище (ч. 4 ст. 93 СК України);
- “переоформляти” право власності на нерухомість чи інше майно, що підлягає державній реєстрації — для цього потрібні окремі правочини (ч. 5 ст. 93 СК України);
- суперечити моральним засадам суспільства (в контексті обмежень, передбачених СК України).
4) Форма і порядок укладення: що критично важливо
Шлюбний договір має відповідати трьом базовим вимогам:
4.1. Письмова форма + нотаріальне посвідчення
За ст. 94 СК України договір укладається письмово і обов’язково посвідчується нотаріусом.
Порушення цієї вимоги тягне нікчемність (застосовуються загальні наслідки недодержання форми правочину, у т.ч. підходи ЦК України щодо нікчемності/недійсності).
4.2. Особиста участь сторін
Шлюбний договір має “особистий” характер, тому укладення через представника за довіреністю не допускається. Це узгоджується з підходами цивільного права (ч. 2 ст. 238 ЦК України) та підтверджувалося судовою практикою (зокрема, позицією ВС у справі № 757/10715/17-ц від 25.09.2019).
4.3. Перевірка нотаріусом
Нотаріус перевіряє відповідність умов договору закону та роз’яснює сторонам правові наслідки.
5) Воєнний стан: що реально впливає на шлюбні договори
Спеціальних норм, які б окремо “переписали” процедуру укладення шлюбних договорів у період воєнного стану, фактично не запроваджено. Але на практиці працюють загальні обмеження для нотаріату та держреєстрації, зумовлені функціонуванням реєстрів і територіальними ризиками (постанови КМУ № 164, № 209, № 187).
5.1. Бланки нотаріальних документів
У більшості випадків для посвідчення договорів застосовуються спеціальні бланки, навіть якщо на старті воєнного стану окремі дії дозволяли оформляти на звичайному папері.
5.2. Доступ до державних реєстрів
Постанова № 209 регулює функціонування реєстрів у воєнний період. Якщо реєстри працюють з обмеженнями або недоступні на конкретній території, нотаріус може бути обмежений у перевірці даних щодо нерухомості та інших активів.
5.3. Ідентифікація особи
У певні періоди допускались спрощені підходи до ідентифікації (через складність оновлення документів), але для сторін це створює ризик: при оскарженні договору інша сторона може посилатися на дефекти ідентифікації.
5.4. Територіальні обмеження
На тимчасово окупованих територіях (надалі – ТОТ) та в зонах активних бойових дій нотаріальні дії можуть бути заборонені/обмежені. Це означає, що сторони вимушені звертатися до нотаріусів у безпечних регіонах.
5.5. Обмеження щодо громадян РФ
Постанова № 187 запроваджує обмеження щодо нотаріальних дій за участю громадян РФ та пов’язаних осіб (з винятками). Якщо одна зі сторін підпадає під заборону — посвідчення договору може бути неможливим.
6) Укладання шлюбного договору за кордоном: два реальні сценарії
Через міграцію під час війни часто актуальне питання: як укласти шлюбний договір, перебуваючи за межами України.
Варіант 1. Консульська установа України
Консульські посадові особи можуть вчиняти нотаріальні дії. Практично це найбільш “чистий” шлях, тому що документ оформлюється одразу в українському правовому полі і зазвичай не потребує апостиля/легалізації для використання в Україні.
Зазвичай потрібно:
- особиста присутність обох сторін;
- паспорти, РНОКПП;
- документ про шлюб або про подання заяви;
- проєкт договору;
- сплата консульського збору.
Варіант 2. Іноземний нотаріус / компетентний орган
Договір може відповідати формі права країни укладення (lex loci actus). Водночас для використання в Україні часто потрібні:
- апостиль (для країн-учасниць Гаазької конвенції 1961 року) або консульська легалізація;
- переклад українською з нотаріальним засвідченням.
Ключовий момент: апостиль/легалізація підтверджує автентичність документа, але не гарантує, що його зміст не суперечить імперативним нормам СК України. Тому “іноземний” договір все одно може бути оцінений в Україні на предмет відповідності ст. 93 СК України та загальним обмеженням.
7) Що варто передбачати у шлюбному договорі з урахуванням воєнних ризиків
Сучасні реалії змінюють пріоритети. У 2026 році в договорах часто доцільно закладати:
7.1. Ризики знищення/пошкодження майна через бойові дії
Сторони можуть зафіксувати, як розподіляються ризики щодо конкретних активів, та хто буде уповноваженим звертатися за компенсацією.
7.2. Розподіл компенсацій за зруйноване майно
Компенсація (гроші/сертифікати/відбудова) може стати значним активом. Договір може визначати частки та порядок використання такої компенсації щодо спільного або особистого майна.
7.3. Майно на ТОТ або в зоні бойових дій
У договорі варто фіксувати режим власності на таке майно, а також домовленості “на майбутнє” (продаж, передача одному з подружжя, компенсація тощо) після відновлення контролю України.
Висновок
Шлюбний договір у 2026 році залишається ефективним механізмом, щоб:
- захистити майно,
- зменшити конфлікти при розлученні,
- визначити фінансові зобов’язання,
- врахувати специфіку воєнного стану та ризики для активів.
Головне — правильно визначити предмет договору (лише майнові питання), дотримати форму (письмово + нотаріально) та укладати його особисто, без представників.