Стягнення боргу за договором позики: права кредитора та порядок дій

Стягнення боргу за договором позики — складніший, але й потужніший інструмент порівняно з розпискою. Правильно складений договір позики дозволяє стягнути не лише основну суму, але й відсотки за користування коштами, неустойку за прострочення, судові витрати та відшкодування моральної шкоди. У 2026 році суди України ефективно розглядають такі справи, а виконавча служба має широкі повноваження для примусового виконання рішень.

Відмінність договору позики від розписки — стягнення боргу за договором

Договір позики (ст. 1046-1049 ЦКУ) — двосторонній документ, підписаний обома сторонами. На відміну від розписки, договір може містити: відсоткову ставку за користування позикою; неустойку (штраф, пеню) за прострочення; заставу або поруку як забезпечення; порядок вирішення спорів. Наявність цих умов суттєво розширює можливості для стягнення. Якщо у договорі передбачені відсотки — суд стягує їх навіть якщо боржник стверджує, що вони надто великі (за умови, що відсотки не є очевидно несправедливими).

Виконавча служба: як працює примусове виконання

Після отримання рішення суду або судового наказу кредитор передає виконавчий лист до державної виконавчої служби або приватного виконавця. Виконавець має право: накласти арешт на банківські рахунки боржника; звернути стягнення на майно (авто, нерухомість); обмежити виїзд боржника за кордон; зупинити дію водійського посвідчення. Черговість стягнення: спочатку кошти на рахунках, потім — рухоме майно, потім — нерухомість. Приватні виконавці, як правило, діють значно оперативніше, ніж державні.

Як уникнути виведення майна боржником

Поширена тактика боржників — переписати майно на родичів або продати його до закінчення суду. Щоб цього не допустити, при поданні позову варто одночасно клопотати про забезпечення позову (ст. 149 ЦПК): арешт майна та коштів боржника до вирішення справи. Суд розглядає таке клопотання без виклику боржника — протягом 2 днів. Якщо ж боржник вже встиг відчужити майно після виникнення боргу — такий правочин можна оскаржити як фраудаторний (вчинений на шкоду кредитору) відповідно до ст. 234 ЦКУ.

3% річних та індексація: додаткові стягнення

Відповідно до ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору 3% річних від суми боргу та індексацію на рівень інфляції. Ці виплати нараховуються автоматично незалежно від умов договору — їх не потрібно спеціально передбачати. Верховний Суд підтвердив: 3% річних — це мінімальна компенсація за прострочення, яку кредитор отримує в будь-якому випадку.

Нормативна база: ст. 1046-1049, 625, 149 ЦКУ на zakon.rada.gov.ua.

Інформація актуальна станом на 2026 рік.