Відомою є позиція судів, згідно з якою страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно вибирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів в розмірі виплаченого страховиком відшкодування. У той же час такий напрямок судової практики – шляхом неврахування наявності договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність відповідно до закону “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі – Закон), – нівелює існування даного правового інституту як такого. На це було вказано Велика палата Верховного Суду при розгляді справи № 14-176цс18 і висловлено мені ня, що слід відступити від виведення, викладеного ВСУ у справі № 6-2587цс15.

Обставини справи

Так, у справі № 14-176цс18 страхова компанія (далі – позивач) звернулася до суду з вимогою до особи про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді виплати страхового відшкодування. Позивач пояснив, що, керуючись умовами укладеного договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, він виплатив на користь потерпілого в ДТП особи (на рахунок станції технічного обслуговування) суму страхового відшкодування і отримав право вимоги до особи, визнаної судом винним в ДТП (відповідач). Також зазначив, що в зв’язку з невиконанням відповідачем обов’язку щодо повідомлення його страховика про ДТП заподіяну третій особі шкода має бути відшкодована безпосередньо відповідачем. На думку позивача, сам по собі факт наявності у відповідача чинного поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на момент ДТП не звільняє його від обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду, адже за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред’явлено безпосередньо винної особи.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив, зазначивши, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання страхового випадку була застрахована, тому обов’язок по відшкодуванню шкоди покладається на його страховика. Крім того, було встановлено, що позивач не звертався до страховика відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу і, відповідно, не отримував його відмова у виплаті такого відшкодування, отже суд визнав заявлені позовні вимоги необгрунтованими. Апеляційний же суд, скасувавши рішення суду першої інстанції, ухвалив нове – про стягнення з відповідача грошових коштів, вказавши, що відповідач не повідомив свого страховика про ДТП, а страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно вибирати спосіб захисту порушеного права, в тому числі наділений правом вимоги до винної особи.

Справа була передана на розгляд Великої палати Верховного Суду.

Щодо переходу до страхової компанії права вимоги потерпілого в деліктному зобов’язанні

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником в деліктному зобов’язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювача шкоди (після виплати страховиком страхового відшкодування деліктне зобов’язання припиняється його належним виконанням страховиком заподіювача шкоди замість останнього ), і за умов, передбачених статтею 38 Закону, цей страховик набуває право обр атного вимоги до заподіювача шкоди.

У справі, що розглядається страховик відповідача не набув право регресу до останнього (це право він міг би придбати, відшкодувавши потерпілій особі заподіяну їм шкоду і при наявності умов, визначених статтею 38 Закону).

У зазначеній справі вимога позивача (страховика потерпілої особи) до заподіювача шкоди не є регресні; воно грунтується на інших приписи законодавства.

Кредитор в деліктному зобов’язанні (потерпіла особа) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов’язків заподіювача шкоди (відповідача) з відшкодування шкоди.

Згідно зі статтею 993 ЦК України та статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика потерпілої особи переходить право вимоги до заподіювача шкоди в деліктному зобов’язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, і деліктне зобов’язання після такої виплати не припиняється – має місце заміна кредитора (до страховика потерпілої особи переходить право вимоги, яке належало такому потерпілій особі в деліктному зобов’язанні, в межах виплаченого ним страхового відшкодування). Перехід права вимоги в такому випадку, на думку Великої палати Верховного Суду, є суброгацію.

Хто ж зобов’язаний відшкодувати шкоду?

Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставним висновок апеляційного суду про те, що шкода має відшкодувати заподіювач його, якщо він не виконав обов’язок щодо письмового повідомлення про ДТП свого страховика.

На думку Великої палати Верховного Суду, накладення обов’язки з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Велика Палата ВС вважає, що відповідач обгрунтовано заперечував проти відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування, так як саме на страховика відповідача покладається відповідний обов’язок в межах суми страхового відшкодування.

Велика Палата вказала на помилкову кваліфікацію судом першої інстанції права вимоги позивача як регресу, що, втім, не привело до неправильного вирішення спору. Обґрунтованим є відмова суду в задоволенні позову, оскільки позивач не звертався до страховика відповідача і не отримував його відмова у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред’явив вимогу до відповідача. Відповідно, рішення апеляційного суду було скасовано, а рішення суду першої інстанції – залишено в силі.

ВИСНОВОК:

Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем в зв’язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, ґрунтуються на суброгации – перехід до страхової компанії права вимоги потерпілої особи в деліктному зобов’язанні.

Велика Палата Верховного Суду відступила від виведення, сформульованого ВСУ у справі № 6-2587цс15, згідно з яким страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно вибирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів в розмірі виплаченого страховиком відшкодування .

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, відповідно до статей 3 і 5 Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України “Про страхування”, шляхом звернення з позовом проти страховика, у якого спричинила шкоду застрахував свою цивільно правову відповідальність.

Меню