Законодавство України у сфері корпоративних відносин дуже суперечливе. Зокрема, в Огляді ВС за результатами вивчення судової практики розгляду господарськими судами справ щодо корпоративних суперечок, корпоративних прав та цінних паперів за 2018 рік, визнається, що недостатньо врегульованими законодавством і вивченими залишаються питання правовідносин всередині господарських товариств, корпоративного управління такими організаціями, корпоративних відносин і т. п. При цьому, не дивлячись на досить сформовану правову основу регулювання діяльності корпоративних підприємств, вона все ж далеко не завжди відповідає вимогам господарської практики.

Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначається гл. 18 Господарського кодексу України (надалі ГКУ). Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГКУ, корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають в себе правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) такої організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У товаристві з обмеженою відповідальністю (надалі – ТОВ) носіями корпоративних прав є засновники (учасники).

Законодавство передбачає право на реалізацію власниками часток на придбання і відчуження корпоративних прав. Зокрема, статтею 116 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) передбачено право учасника господарського товариства здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

При цьому законодавство передбачає право особи на покупку корпоративних прав. Особа, яка набула частку в статутному капіталі ТОВ, здійснює права і виконує обов’язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі. Згідно ч. 1 ст. 334 ЦКУ право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Хоча майнові права (в тому числі корпоративні) та віднесені ЦКУ до майна (ч. 1 ст. 190 ЦКУ), визначити момент їх передачі досить складно.

Так, в п. 2.6 постанови пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин” від 25.02.2016 р № 4 ВГСУ акцентував на тому, що відповідно до ст. 363 ЦКУ право власності на частку в статутному капіталі ТОВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Саме придбання права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ТОВ.

Також в п. 2.6 вказується, що право участі в ТОВ є особистим немайновим правом, а тому автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв’язку з придбанням третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.

Право особистої участі в ТОВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має підтверджуватися відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

При цьому закон не пов’язує момент виникнення права участі в ТОВ з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ. У той же час відповідно до положень ст. 89 ЦКУ відомості про зміни в складі учасників ТОВ підлягають включенню до Єдиного державного реєстру. Правові наслідки наявності або відсутності відповідних відомостей в Єдиному державному реєстрі визначаються ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”.

Якщо ТОВ після прийняття рішення про внесення змін до установчих документів (зміні складу учасників) не поставило до відома орган, який здійснив реєстрацію, для включення необхідних змін до Єдиного державного реєстру, новий учасник має право звернутися до господарського суду з позовом про зобов’язання товариства вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв’язку зі зміною в складі учасників товариства на підставі ст. 7 Закону України “Про господарські товариства”.

Таким чином, умовою для переходу права власності на корпоративні права слід вважати момент укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав, а право безпосередньої участі в Товаристві виникає з прийняттям відповідного рішення загальних зборів учасників товариства.

Також варто відзначити, що якщо в договорі купівлі-продажу корпоративних прав зазначена дата переходу права власності до покупця, то моментом переходу права власності на корпоративні права вважається дата, визначена в договорі.

Меню